НЕРОЗБА́ВЛЕНИЙ

, а, е.

Який не розбавили, не розвели із чимсь; чистий, нерозведений

Скіфи й навчили греків пити вино нерозбавленим

(В. Чемерис)

;

Увесь час вони пили нерозбавлений джин, як воду

(В. Бойченко, пер. з тв. Р. Стівенсона)

;

* Образно.

А коли це літо густо пахло городиною й садовиною, аж дзвеніло нерозбавленою синькою далини, тужило горлицею в липах?

(Є. Гуцало)