СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ГНОБИ́ТИ
, гноблю́, гно́биш; мн. гно́блять; недок., кого, що.
1
.
Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати
.
Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Нам сталий мир з народами тримати, і щоб ніхто нікого не гнобив!
(П. Тичина)
;
Пройшли, як сон, поліція й солдати, що нас гнобили під банкетів сміх
(В. Сосюра)
.
2
.
перен., рідко.
Те саме, що гніти́ти 2
.
“Дурні думки”, як він називав їх, “дурні питання”, на які він не вміє дати відповіді, починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок
(М. Коцюбинський)
;
Певно, довго гнобила бідність його рід
(О. Довженко)
.