ГНІВИ́ТИ
, влю́, ви́ш; мн. гнівля́ть; недок., кого.
Виклика́ти гнів, роздратування; сердити
. І не ходіть за іншими богами, щоб служити їм та щоб вклонятися їм, і не гнівіть Мене
[Бога]
роботою ваших рук, і Я не вчиню вам лихого(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;[
Явдоха
(з докором):]
Петрусю! не гніви батька(Панас Мирний)
;Напевно, спокій і виразність Настиних слів найбільше й гнівили Славка
(О. Копиленко)
.◇
(1)
Гніви́ти Бо́га (Го́спода),
перев. із запереч.
– уживається для вираження незадоволення чиїми-небудь словами, вчинками
.– Не добрий він тобі судився, тебе їм
[ним]
Бог скарав. – Мамо, не гнівіть Бога, се все вже Бога гнівите! – мене дорікає дочка моя(Марко Вовчок)
;– Не гніви, Григорію, Господа, – почувся знову батюшчин голос. – Молися краще й уповай на милість його
(Василь Шевчук)
;Гріх (нема́ чого́, ні́чого і т. ін.) [і] Бо́га [милосе́рдного] гніви́ти
див.
гріх
.