СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГІ́ДНІСТЬ
, ності, ж.
1
.
Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості
.
[
Швачка
:]
Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого
[підлого]
і роду незначного, судити має гідності лицарські
(Леся Українка)
;
– Час вже аби руські ґаздині знали свою гідність
(В. Стефаник)
;
Йому
[Хомі]
вже було втішно й приємно від того, що інші частини армії виступали перед ним з такими ж високими гідностями, як і його рідний полк
(О. Гончар)
.
2
.
тільки одн.
Усвідомлення своїх позитивних моральних якостей і поважання цих якостей у собі
.
Богдась привітався з почуттям власної гідності – певне, також одразу вирішив довести, що він статечний козак з України
(О. Іваненко)
;
Міська дівчина зуміла викликати в нас
[сільських дітей]
незнане досі почуття гідності, потрібності в житті
(М. Чабанівський)
;
Відродження Києво-Могилянської академії покликане повернути народові почуття людської і національної гідності
(з газ.)
.
Зачіпа́ти / зачепи́ти честь (гі́дність, самолю́бство)
(1)
 
З гі́дністю,
у знач. присл.
гідно
.
Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно
(І. Франко)
.