ГІ́ДНІСТЬ
, ності, ж.
1
. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості
. [
Швачка
:]
Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого [підлого]
і роду незначного, судити має гідності лицарські(Леся Українка)
;– Час вже аби руські ґаздині знали свою гідність
(В. Стефаник)
;Йому
[Хомі]
вже було втішно й приємно від того, що інші частини армії виступали перед ним з такими ж високими гідностями, як і його рідний полк(О. Гончар)
.2
. тільки одн.
Усвідомлення своїх позитивних моральних якостей і поважання цих якостей у собі
. Богдась привітався з почуттям власної гідності – певне, також одразу вирішив довести, що він статечний козак з України
(О. Іваненко)
;Міська дівчина зуміла викликати в нас
[сільських дітей]
незнане досі почуття гідності, потрібності в житті(М. Чабанівський)
;Відродження Києво-Могилянської академії покликане повернути народові почуття людської і національної гідності
(з газ.)
.Зачіпа́ти / зачепи́ти честь (гі́дність, самолю́бство)
див.
зачіпа́ти
.○
(1)
З гі́дністю,
у знач. присл.
– гідно
.Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно
(І. Франко)
.