ГИ́ЦЕЛЬ
, целя і цля, ч., розм.
Той, хто займається відловлюванням бездоглядних собак
. – Спіймали Чорного
[собаку]
.. – Пропав. От чортові гицелі! – вилаявся [Матрос]
і плюнув просто перед себе, ніби в вічі тим гицелям(І. Микитенко)
;Вночі до двору, як на бойню, з усього села збіглися собаки, хоч ставай за гицеля та промишляй собачими шкурами
(С. Чорнобривець)
;– Підіть до старого Броняка, що був колись гицелем, він мусить мати псячу куделю, бо колись на тім добре заробляв
(Ю. Винничук)
; * У порівн.
– Штани на вас, гей би в найліпшого капітана, а лаєтесь, як той вибачте, гицель...
(Д. Бедзик)
;//
Уживається як лайливе слово
.Ніхто й припустити не міг, що той триклятий гицель, Однокрил, посуне в наступ цієї суботи
(О. Ільченко)
;– Не чув там, чоловіче добрий, не буде нам
[в'язням]
якої полегкості? Може, хоч стріляти нашого брата заборонили б отим гицелям [фашистам]
?(Ю. Збанацький)
;Став
[Богдан]
загнаний, жалісний і дратівний, злословив батька, бо той повчав, що гицлем ростеш, вовкулакою, увірвителем, куролапом на фермі!(Є. Пашковський)
.