ГИ́РЯ
, і, ж.
1
. Металевий предмет певної ваги, який править за міру при зважуванні
. – На такий вантаж і гир у мене не вистачить, – весело занепокоївся Цимбал
(О. Гончар)
;Михась орудує з гирями біля вагів
[ваг]
(С. Чорнобривець)
;//
Спортивне знаряддя великої ваги для гімнастичних вправ у важкій атлетиці
.Подивився дід, як вони
[силачі]
там двопудові гирі, ніби м'ячі, піднімають, як вони штангу штовхають, і аж затремтів(Остап Вишня)
;– Дивись ти – і справді впарився. А раніше бувало двопудовими гирями грався
(Д. Ткач)
; * Образно.
В перші дні
[роботи]
так страшно ломить спину І кров гуде в потомлених руках, І хтось до ніг вчепив пудові гирі(М. Гірник)
; * У порівн.
В Оксани злипалися очі, тіло вимагало відпочинку. Важка, немов гиря, голова падала на груди
(Д. Ткач)
.2
. Підвішений важок, що приводить у рух механізм або врівноважує що-небудь
. Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі
(С. Чорнобривець)
;Вони ще попоралися біля стрілки, на кінцях якої висіли гирі, що й повинні регулювати супорт, який поведе різець по металу
(П. Автомонов)
.3
. перен., діал., зневажл.
Брита голова, а також голова взагалі
. З усього мира
[миру]
та на мою гирю(Номис)
;Ніс – карлючка, рот свинячий, Гиря вся в щетині
(П. Гулак-Артемовський)
;Засмутились чуприндирі, Лап та й лап за бриті гирі...
(І. Манжура)
;– Я в ясла, а ти мене за гирю та в шию, та буком
(В. Стефаник)
; * У порівн.
Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П'ятами з Трої накивав
[Еней]
(І. Котляревський)
;//
Убога, нужденна людина
.[
Іван
(довго дивиться, притопуючи ногою):]
Розступітеся, миряне, нехай гиря погуляє!(М. Кропивницький)
.