СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГИ́РЯ
, і, ж.
1
.
Металевий предмет певної ваги, який править за міру при зважуванні
.
– На такий вантаж і гир у мене не вистачить, – весело занепокоївся Цимбал
(О. Гончар)
;
Михась орудує з гирями біля вагів
[ваг]
(С. Чорнобривець)
;
// 
Спортивне знаряддя великої ваги для гімнастичних вправ у важкій атлетиці
.
Подивився дід, як вони
[силачі]
там двопудові гирі, ніби м'ячі, піднімають, як вони штангу штовхають, і аж затремтів
(Остап Вишня)
;
– Дивись ти – і справді впарився. А раніше бувало двопудовими гирями грався
(Д. Ткач)
;
* Образно.
В перші дні
[роботи]
так страшно ломить спину І кров гуде в потомлених руках, І хтось до ніг вчепив пудові гирі
(М. Гірник)
;
* У порівн.
В Оксани злипалися очі, тіло вимагало відпочинку. Важка, немов гиря, голова падала на груди
(Д. Ткач)
.
2
.
Підвішений важок, що приводить у рух механізм або врівноважує що-небудь
.
Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі
(С. Чорнобривець)
;
Вони ще попоралися біля стрілки, на кінцях якої висіли гирі, що й повинні регулювати супорт, який поведе різець по металу
(П. Автомонов)
.
3
.
перен., діал., зневажл.
Брита голова, а також голова взагалі
.
З усього мира
[миру]
та на мою гирю
(Номис)
;
Ніс – карлючка, рот свинячий, Гиря вся в щетині
(П. Гулак-Артемовський)
;
Засмутились чуприндирі, Лап та й лап за бриті гирі...
(І. Манжура)
;
– Я в ясла, а ти мене за гирю та в шию, та буком
(В. Стефаник)
;
* У порівн.
Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П'ятами з Трої накивав
[Еней]
(І. Котляревський)
;
// 
Убога, нужденна людина
.
[
Іван
(довго дивиться, притопуючи ногою)
:]
Розступітеся, миряне, нехай гиря погуляє!
(М. Кропивницький)
.