ГИРУВА́ТИ
див.
гарува́ти
1
.ГАРУВА́ТИ
1
, ГЕРУВА́ТИ, ГИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст.
1
. Важко, без відпочинку працювати
. [
Бабич
:]
Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів(І. Франко)
;Днем і ніччю гарував, а складав крейцар до крейцарика, щоби раз із бідою розв'язатися
(С. Ковалів)
;Вивчимо його
[Василька]
і дамо легший хліб, може, не буде так гарувати, як ми(В. Стефаник)
.2
. що і без прям. дод.
Правити (ціну, винагороду)
. Якщо не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте
(Сл. Гр.)
;Що це він герує? Дорого герує за вола
(Сл. Гр.)
.3
. Прямувати
. Пливуть собі та співають, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком гирує
(Т. Шевченко)
.4
. що.
Стягувати, здирати
. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з плеч гирує
(Є. Гребінка)
.