СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГИРУВА́ТИ
ГАРУВА́ТИ
1
, ГЕРУВА́ТИ, ГИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст.
1
.
Важко, без відпочинку працювати
.
[
Бабич
:]
Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів
(І. Франко)
;
Днем і ніччю гарував, а складав крейцар до крейцарика, щоби раз із бідою розв'язатися
(С. Ковалів)
;
Вивчимо його
[Василька]
і дамо легший хліб, може, не буде так гарувати, як ми
(В. Стефаник)
.
2
.
що і без прям. дод.
Правити (ціну, винагороду)
.
Якщо не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте
(Сл. Гр.)
;
Що це він герує? Дорого герує за вола
(Сл. Гр.)
.
3
.
Прямувати
.
Пливуть собі та співають, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком гирує
(Т. Шевченко)
.
4
.
що.
Стягувати, здирати
.
Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з плеч гирує
(Є. Гребінка)
.