СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГИ́РЛО
, а, с.
1
.
Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки
.
Синє море звірюкою То стогне, то виє, Дніпра гирло затопило...
(Т. Шевченко)
;
– Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків
(З. Тулуб)
;
Потяглися понад затоном кудись у бік гирла, похиливши торішні мітлиці
(О. Гончар)
.
2
.
Вузька протока, що з'єднує річки, затоки, лимани між собою або з морем
.
У нижній частині Дунай поділяється на гирла і при впадінні в Чорне море утворює велику низинну дельту
(з наук. літ.)
;
Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні, .. ані жовті, залиті хвилею виноградників по підгір'ю шпилясті гори
(М. Коцюбинський)
;
Наші гнуті човники спроквола повзли гирлом, що єднало Голубів і Олексіїв лимани
(Олесь Досвітній)
.
3
.
Вихідний отвір у чому-небудь
.
Гирло ями було досить вузьке
(І. Франко)
;
Заспокоїла
[Сахно]
себе – навряд, щоб і гирло тунелю було переплутане дротом
(Ю. Смолич)
;
* Образно.
[
Хор
:]
Із пащеки однозубої, Із гирла жахного Тільки лихе можна почуть
(М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете)
.