ГИ́РЛО
, а, с.
1
. Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки
. Синє море звірюкою То стогне, то виє, Дніпра гирло затопило...
(Т. Шевченко)
;– Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків
(З. Тулуб)
;Потяглися понад затоном кудись у бік гирла, похиливши торішні мітлиці
(О. Гончар)
.2
. Вузька протока, що з'єднує річки, затоки, лимани між собою або з морем
. У нижній частині Дунай поділяється на гирла і при впадінні в Чорне море утворює велику низинну дельту
(з наук. літ.)
;Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні, .. ані жовті, залиті хвилею виноградників по підгір'ю шпилясті гори
(М. Коцюбинський)
;Наші гнуті човники спроквола повзли гирлом, що єднало Голубів і Олексіїв лимани
(Олесь Досвітній)
.3
. Вихідний отвір у чому-небудь
. Гирло ями було досить вузьке
(І. Франко)
;Заспокоїла
[Сахно]
себе – навряд, щоб і гирло тунелю було переплутане дротом(Ю. Смолич)
; * Образно.
[
Хор
:]
Із пащеки однозубої, Із гирла жахного Тільки лихе можна почуть(М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете)
.