СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГИЛИ́ТИ
, лю́, ли́ш, недок., розм.
1
.
що і без прям. дод.
Бити з силою (перев. по м'ячу)
.
Прокiп Гордiйович пам'ятає вузеньку, стиснену тинами вулицю свого дитинства. Жорстоку вулицю. .. Йому навiть не довелося лiпити на нiй з пiску кавунiв i гилити цурку
(О. Гончар)
;
Он – гуп! гуп! гуп! – попід кущами волейбол .. І нема того, щоб гарненько грати, а все гилять так, щоб когось по голові вцілити
(В. Нестайко)
;
Гилять
[хазяї]
ногою двері та й буркають до тебе через плече
(В. Медвідь)
.
2
.
перен., кого.
Бити, лупцювати
.
Він усіх гилить, нікому не змиряє
(Сл. Гр.)
;
– Гамселити
[панів],
– підказав Покиван – Товкмачити, – підказали з юрби .. – Трощити! – Гепати! – Гилити! – Голомшити! – Кулачити!
(О. Ільченко)
.
3
.
перен., що.
Багато правити (про ціну)
.
Гилять .. за кілограм білого наливу по два карбованці!
(Ю. Мушкетик)
.