СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГИДЬ
, і, ж., розм.
1
.
Нечисть, бруд
.
[
Євгеній
:]
Усюди Кругом не видно! Пітьма, гидь і голод
(І. Франко)
;
Джордано виводять із в'язниці. Біснується юрма, ченці й фанатики опльовують його, кидають на нього всяку гидь, паліччя
(О. Бердник)
;
Вона
[річка По]
рвала береги, захоплювала в свій страхітливий потік вигріте сонцем каміння, молоду траву, перші квіти, пташині гнізда, вмить усе змішувала в розклекотаній каламуті, гнала бруд і гидь далі й далі
(П. Загребельний)
;
* Образно.
Нехай хоч Дорош згадує його, нехай позаздрить на чужі гроші, нехай... зненавидить Лавріна. Він сам не сподівався, що в його душі лежить така гидь
(Ю. Мушкетик)
.
2
.
Те саме, що га́ддя.
З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі
[щури],
миші
(Сл. Гр.)
;
Великою священною війною Фашистську гидь з лиця зітрем!
(М. Бажан)
;
– Як ти, – питаю, – не побоявся підійти? Чому не стріляв? – Шкода кулі на таку гидь витрачати
(Є. Доломан)
.