СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГИ́ДКО
, розм.
1
.
Присл. до гидки́й.
Над урвищем стовпилося кілька чоловік. В променях місяця .. Сахно бачила, як гидко просвічували їхні тіла
(Ю. Смолич)
;
Раптом їй стало ясно, що Клименко не помиляється. Але як вона гидко повелася з ним!
(О. Гуреїв)
;
Старий офіцер одіпхнув її, ще й налаяв дуже гидко
(І. Нечуй-Левицький)
.
2
.
у знач. пред.
[
Денис
:]
Та й гірко ж і гидко на похмілля, всередині все аж труситься!..
(М. Кропивницький)
;
– Думаєте, мені самій не гидко, що тут таке неподобство та грязюка?
(Ю. Шовкопляс)
.