СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГИД
, ч., розм., рідко.
1
.
род.
у.
Гидь
.
Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку
(Сл. Гр.)
;
Ще глибше вбилися йому в пам'ять нічліги в тіснім, поганім закамарку, .. – тоті ночі, проведені на вогкій, сирій підлозі, на соломі, що напівперегнила та кипіла черв'яками і Бог знає яким гидом
(І. Франко)
.
2
.
род.
а,
перен.
Погана, мерзенна людина
.
Не займай гида, не каляй вида
(Сл. Гр.)
.
3
.
у знач. присл.
Те саме, що ги́дко.
Такий бридкий, що гид і глянути на його
(Сл. Гр.)
.