СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГИГОТА́ТИ
, очу́, о́чеш, ГИГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.
1
.
Те саме, що іржа́ти 1
.
– Коню мій любий, коню хороший, який ти прекрасний, та будуть тебе різати. – А він до неї і гиготить: – Ти, – каже, – дивись, де перша крапля крові упаде, та візьми ту краплю і закопай в саду
(з казки)
.
2
.
перен.
Голосно і нестримно сміятися; реготати
.
Карпо зареготався. – Бач, як гигоче... – почав клясти чоловік
(Панас Мирний)
;
– Але ж куди мені тепер дітися?.. Домаха вигонить, сусіди гиготять, наче ті жеребці
(В. Кучер)
;
Гигоче не лише наша обслуга, а майже всі, хто сидить у кузові, навіть командир взводу Івченко, котрий взагалі рідко сміється
(Є. Доломан)
;
Я гигочу. Віка переводить мрійливий погляд на Геннадійовича і каже (про мене): – Не звертайте уваги. Він такий дурний!
(Л. Дереш)
.