СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГИ́БЛИЙ
, а, е, розм.
Непридатний, негодящий
.
– Та й земля наша не така вже гибла, можна освоювати нові заболочені ґрунти
(В. Козаченко)
;
Даються взнаки агресивні східні суховії, вже добираються до нас, перетворюють наш, зелений при дідах, острів у зализень бурої гиблої пустелі...
(О. Гончар)
;
// 
Який загрожує загибеллю, приводить до загибелі
.
– Правда ж, Романочку, ти не підеш на ту прокляту чужину, на те гибле бурлакування?
(М. Стельмах)
;
Там колись мій шурин утопився, там гибле місце, я й не допливу
(Л. Костенко)
.