СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГЕТЬМА́НЕЦЬ
, нця, ч., іст.
1
.
Житель Гетьманщини (у 1 знач.)
.
Поруч із запорожцями співчуття до гайдамаків проявляє й населення лівого берега Дніпра – на Гетьманщині. Гетьманці переховують їх у себе, постачають їм зброю й харчі
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
Чиновник або військовослужбовець Гетьманщини (у 3 знач.)
.
Ось вони спустилися вниз і зупинились перед зачиненою брамою. – Відчиняй! – кричить гетьманець на ситому коні
(К. Гриб)
;
Коновалець вів переговори з гетьманцями та німцями
(з газ.)
.
3
.
Прихильник гетьманської влади
.
Гетьманець не має права політиканством прикривати своєї байдужості чи свого безсилля прийти з допомогою своїм близьким, – підкреслювалось у заяві
(із журн.)
.