СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГЕТЬ
2
, виг.
1
.
Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь
.
– Геть, одчепись! – крикнула Лукина й глянула Уласові просто в вічі
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Одарка
:]
Брешеш!.. Геть з моїх очей, а то битиму!
(Панас Мирний)
;
– Геть, не заважай мені, – гукає Маковей сусідові-зв'язківцеві
(О. Гончар)
.
2
.
Уживається як наказ віддалити, забрати, вигнати і т. ін. кого-небудь
.
Почав її словами картати, а дитиночка на руках так і пручається – кричить. Пан іще гірше розгнівався: – Геть ту дитину! – гукнув, – геть!
(Марко Вовчок)
;
Тоді промовляють .. панянки: – Геть Ларька, геть з покоїв! Од його горілкою тхне
(С. Васильченко)
.
3
.
Уживається у знач.
не треба
,
не потрібний
,
щоб не було
(частіше в закликах)
.
[
Сапфо
:]
Геть анемони й фіалки! Дай мені квітку з гранати!
(Леся Українка)
;
Яскраві барви, повні тони! Нюанси пріч і геть півтони!
(М. Рильський)
.