ГЕТЕ́РА
, и, ж.
У стародавній Греції і пізніше в Римі – освічена незаміжня жінка, яка вела вільний спосіб життя, приваблюючи чоловіків своїм артистизмом
. Радіє мати: В Алкіда син її росте, Росте; лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять
(Т. Шевченко)
;[
Поет
(до гетери):]
Чого така смутна моя Алмея? [
Гетера
:]
Ох, вчора згинула моя папуга!(Леся Українка)
;А був же ти улюбленцем долі, солодкоголосий, і ніжний, і щедро люблений, на всю волю купався в обіймах римських гетер, у п'янливих пахощах лавра
(О. Гончар)
;//
перен.
Жінка легкої поведінки; повія
.Я чистий образ Беатріче На сміх гетери проміняв
(М. Рильський)
;Для “внутрішнього користування” партійної еліти .. завжди існувала цілком .. традиційна каста, сказати б, радянських гетер – наркоматівських секретарок, жінок з обслуги
(О. Забужко)
.