ГЕРЦЬ
, ю, ч.
1
. іст.
Окрема сутичка, поєдинок українських козаків із ворогами перед боєм
. Тоді будеш, вражий ляше, Вдачею хвалиться, Коли спробуєш зі мною Та й на герці биться
(з народної пісні)
;Опівдні битва притихла, але не втихав герць: сотні турків ганяли на бойовищі, прискакували то тут, то там до окопів, якомога ближче, та викликали козаків на бій
(О. Маковей)
;Вершники з обох боків розступилися й дали місце для герцю
(Н. Рибак)
.2
. уроч.
Бій, боротьба між противниками
. Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць
(В. Сосюра)
;– Є воїни, – заперечила Русалія, – а є .. чутливі душі, народжені не для герцю
(О. Бердник)
; * Образно.
Скільки вас полягло у важкому життєвому герці, В нелегкій боротьбі, у годину важку і похмуру
(Л. Забашта)
.3
. перен.
Боротьба, зіткнення думок, поглядів і т. ін.
На панський не ступав
[комісар]
поріг, Зате з панами, де лиш міг, Зводив він юридичні герці(І. Франко)
;Але цей же таки рапорт достатньою мірою пояснює, чому в герці з Гріпичем ці, здавалося б, дуже логічні Нечіпайові думки залишились гласом вопіющого в пустині
(І. Микитенко)
;День скінчився словесними герцями
(Я. Качура)
.