СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГЕРЦЬ
, ю, ч.
1
.
іст.
Окрема сутичка, поєдинок українських козаків із ворогами перед боєм
.
Тоді будеш, вражий ляше, Вдачею хвалиться, Коли спробуєш зі мною Та й на герці биться
(з народної пісні)
;
Опівдні битва притихла, але не втихав герць: сотні турків ганяли на бойовищі, прискакували то тут, то там до окопів, якомога ближче, та викликали козаків на бій
(О. Маковей)
;
Вершники з обох боків розступилися й дали місце для герцю
(Н. Рибак)
.
2
.
уроч.
Бій, боротьба між противниками
.
Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць
(В. Сосюра)
;
– Є воїни, – заперечила Русалія, – а є .. чутливі душі, народжені не для герцю
(О. Бердник)
;
* Образно.
Скільки вас полягло у важкому життєвому герці, В нелегкій боротьбі, у годину важку і похмуру
(Л. Забашта)
.
3
.
перен.
Боротьба, зіткнення думок, поглядів і т. ін.
На панський не ступав
[комісар]
поріг, Зате з панами, де лиш міг, Зводив він юридичні герці
(І. Франко)
;
Але цей же таки рапорт достатньою мірою пояснює, чому в герці з Гріпичем ці, здавалося б, дуже логічні Нечіпайові думки залишились гласом вопіющого в пустині
(І. Микитенко)
;
День скінчився словесними герцями
(Я. Качура)
.