СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГЕРМА́НЦІ
, ів, мн. (одн. герма́нець, нця, ч.; герма́нка, и, ж.).
1
.
Племена германської мовної групи, що мешкали в стародавній Германії та деяких інших країнах Європи
.
Про життя стародавніх германців і слов'ян ми дізнаємося із розкопок стародавніх селищ і могил
(з навч. літ.)
;
Він
[Батий]
ще просувався на півдні, в Далмації, але вже знав напевне, що не зможе підкорити своїй владі ні ромеїв, ні германців, ні франків, ні далеку Гішпанію
[Іспанію]
(В. Малик)
.
2
.
розм., рідко.
Те саме, що ні́мці.
– Та ви, батьку, й тепер герой. Вам би коня та шаблю гостру і гайда германця бити! – сказав Мирон
(К. Гриб)
.