ВОЦЕРКО́ВИТИ
див.
воцерко́влювати
.ВОЦЕРКО́ВЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ВОЦЕРКО́ВИТИ, влю, виш; мн. воцерко́влять; док., кого, рел.-церк.
1
. Залучати до церкви (у 1 знач.); вводити в основи віри та благочестя; катехізувати
. Воцерковити – це залучити до віри й благочестя людину, яка збирається прийняти таїнство хрещення
(із журн.)
;Щойно настав мир з імперією, перед церквою постало дуже серйозне місіонерське завдання: прийняти та воцерковити величезні маси язичників з їхнім світоглядом, способом життя та молитви
(з газ.)
.2
. Здійснювати обряд першого введення у храм немовляти на сороковий день від його народження, який супроводжується молитвою і трикратним ходінням навколо престолу
. Відомо, що до XIV століття всіх дітей на сороковий день після народження воцерковлювали (“всороковляли”) – вносили у вівтар
(із журн.)
.