НАДИ́ХАНИЙ
1
, а, е.
1
. Дієпр. пас. до нади́хати.
Сумерк був тихий, теплом надиханий
(К. Гриневичева)
;Десь недалеко по-нічному пахла м'ята .. І той любовний запах м'яти, і крони дерев у холодному сріблі, і та росою надихана ніч – все воно створено для любові
(Ірина Вільде)
;Надиханий іній на комірі її пальта осипавсь від доторку тернової гілки
(Є. Пашковський)
;//
нади́хано, безос. пред.
Лився спирт, накурено, надихано в вагоні
(С. Скляренко)
.2
. у знач. прикм., перен.
Який нади́хався; сповнений повітря, різноманітних пахощів і т. ін.
Цеї ночі упав знов свіжий сніг. Уклався на гіллі дерев, на всім, немов надиханий
(О. Кобилянська)
;“Заповідаю вам сей ліс, упокорений, намолений і надиханий. Заповідаю його чари і його багатства”
(М. Дочинець)
.