НА́ДИХ
, у, ч.
1
. поет.
Те саме, що надиха́ння; спонукання когось до яких-небудь дій, учинків; вплив на когось
. Несказанно, невимовне
[невимовно]
Кобза промовляє .. І святими почуттями Серце надихає.., Щоб .. поезії спасенним Надихом сповнилось, До всіх вір і всіх язиків Рівно прихилилось(П. Куліш)
;Можливо, що татове записування українських пісень було надихом Метлинського, відомого збирача їх
(Олена Пчілка)
;З Божого надиху прийшла
[дівчинка]
сюди шукати такого, хто б навчив її, як повинно служити Богові(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
.2
. поет.
Душевне піднесення; натхнення
. Де ж ділися високі явори, що вартою стояли понад ставом?.. Там я уперш почув душі тремтіння Від надиху почуттів неземних
(М. Старицький)
;Червоні яблука в кімнатах Насипані, що ніде стать. Це нашого кохання надих Зійшов на яблуневу стать
(Д. Павличко)
.3
. розм.
Відтінок, ледь помітна ознака чого-небудь
. Вона відвернулась, мов попечена несподівано вогнем, не обзивалася, і лиш надих блідості уклавсь на її лице
(О. Кобилянська)
;1960 року .. книга Григорія Костюка побачила світ англійською мовою .. Передмова має виразний публіцистичний надих, ідеться у ній про те, які ми ще аморфні, недалекоглядні
(О. Шугай)
.