СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАДИМІ́ТИ
НАДИМИ́ТИ
, НАДИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. надимля́ть; док.
Напустити багато диму
.
Крізь позеленілі шибки ледве пробивається світ у хату, окриваючи її мороком; здавалося мов хто надимив, і спертий дим снував по хаті
(Панас Мирний)
;
// 
чим і без дод.
Курячи, наповнити повітря тютюновим димом
.
Павло надимів цигаркою так, що не стало видно ні жеребчика, ні Павла
(Григорій Тютюнник)
;
– Давайте цигарки запалимо. Це врівноважує нерви. – Я не палю. – Тоді пробачте, що надимлю, але, не закуривши, не можу говорити
(А. Хижняк)
;
// 
безос.
Від іскорки почав тліти тютюн. Надимило спочатку рідким димом, а потім і густішим
(із журн.)
.