СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВСЕЛЯ́ТИ
(УСЕЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВСЕЛИ́ТИ (УСЕЛИ́ТИ), вселю́, все́лиш, док., кого.
1
.
куди і без дод., у що.
Поміщати для проживання куди-небудь, до кого-небудь; поселяти
.
І от тепер, щоб когось уселити в тій хибарці, старого вчителя викидають з посади, з кімнати і т. д.
(Остап Вишня)
;
– Вселяти людей без речей. Навіщо це?
(О. Копиленко)
;
[
Середа
:]
А що, коли б нам Людмилу Іванівну вселити в один з наших нових будинків?
(С. Голованівський)
.
2
.
що, кому і в кого, перен.
Викликати певні почуття, навівати, збуджувати думки
.
Неймовірні чутки розколихують тіні людей, вселяють їм крихти надій повернутись на Україну чи хоча б щось правдиве почути про неї
(М. Стельмах)
;
Пишна будiвля здалась менi ще неприступнiшою. Од неї вiяло суворою стриманiстю, яка не вселяла довiр'я
(Р. Андріяшик)
;
Нічого для себе святішого не бачив Т. Шевченко, як підняти гучним закликом народ з землі, вселити в його серце віру в перемогу
(з навч. літ.)
.