ПАРАЛІНГВІ́СТИКА
, и, ж.
1
. Розділ мовознавства, який вивчає немовні засоби, що супроводжують повідомлення, передаючи додаткову інформацію
. Паралінгвістика виникла на стику лінгвістики, психології, етнографії, медицини та культурної антропології на початку 50-х рр. XX ст. у США
(з наук. літ.)
;Важливість розвитку паралінгвістики усвідомлена в зв'язку з потребами практики і ряду наук, суміжних з мовознавством (викладання іноземних мов, сфера міжнародного спілкування, мистецтво та ін.)
(з наук.-попул. літ.)
;Паралінгвістика вивчає також особливості письма, які свідчать про графічні навички людини, про її фізичний і душевний стан
(з наук.-попул. літ.)
.2
. Сукупність невербальних засобів, які беруть участь у мовній комунікації (міміка, темп і тембр мови, тип написання літер і т. ін.)
. Паралінгвістика не тільки доповнює зміст вербального повідомлення, а також є джерелом інформації про того, хто говорить (пише), про його соціальні та вікові риси, стать, особливості характеру і т. ін.
(з навч. літ.)
;Паралінгвістика є важливою для криміналістики (визначення особистості злочинця за характерним написанням букв, за специфікою голосу, жестів супроводу і т. ін.)
(із журн.)
.