СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВРУ́ЧЕНИЙ
(УРУ́ЧЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до вручи́ти 1
.
Один сувенір і справді лишився не вручений
(О. Чорногуз)
;
У грамоті тільки раз, і то на початку, згадувався Виговський, що йому по смерті Хмельницького всі справи вручені, далі ж грамота була крутійська, її можна було притулити до будь-якого “новообраного” гетьмана
(Ю. Мушкетик)
;
// 
вру́чено, безос. пред.
Слава Аллаху, що хоч в останню мить усе вияснилося і листа буде вручено за призначенням
(В. Малик)
;
Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою
(Конституція України)
.