СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВРУЧА́ТИ
(УРУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВРУЧИ́ТИ (УРУЧИ́ТИ), вручу́, вру́чиш, док.
1
.
що.
Давати в руки, безпосередньо, особисто кому-небудь
.
Я розповів, як ми їхали, як нас прийняли в столиці, до кого ходили з візитами і як привезли коломацьку грамоту та як вручали її цареві
(Ю. Мушкетик)
;
Вишеславові минав двадцятий рік, його місце було швидше серед дружини, в такому віці боярчукам і княжичам належало вручати коня й меча
(І. Білик)
;
Целя вручила докторові рецепт
(І. Франко)
.
2
.
кого, що, розм.
Доручати комусь кого-, що-небудь
.
Оборону Батурина гетьман вручає сердюцькому полковнику Чечелу й гарматному осавулу Кенігсеку, німцю за походженням
(Г. Колісник)
;
– Сестро Оксано! Уручи ж мені твого хлопця
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Вона мене між тисячами вздріла І золото, й верблюдів каравани, І всю судьбу свою мені вручила
(П. Куліш)
.