СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВРУКОПА́Ш
(УРУКОПА́Ш), присл.
Діючи прикладом гвинтівки або холодною зброєю в боротьбі з супротивником
.
Ніхто не міг би ручитися, що погоня не вдарить урукопаш
(Ю. Смолич)
;
Штурмовики по всій набережній гранатами і врукопаш добивали противника
(О. Гончар)
;
– То свої, місцеві партизани... З карателями билися урукопаш... багнетами й прикладами...
(М. Малиновська)
.