СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВРУ́БУВАТИСЯ
(УРУ́БУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВРУБА́ТИСЯ (УРУБА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок. і док.
1
.
Рубаючи, заглиблюватися в що-небудь
.
Коли Іван Юхимович підійшов до людей, що врубувалися кайлами в мерзлий ґрунт, вони розігнули спини
(М. Руденко)
;
В темному забої В пласти урубуються шахтарі-герої
(В. Бичко)
;
* Образно.
Картини навколишнього життя змінювались поступово, наче сокирою врубувалися в пам'ять
[Тараса],
щоб залишитись у ній назавжди
(П. Колесник)
.
2
.
Користуючись холодною зброєю, вриватися у ворожі лави
.
Шестеро уланів налетіли на Остапа. – Остапе, Остапе, не давайся! – кричав Тарас, врубуючись в гущу ляхів
(О. Довженко)
;
– Не дивлячись на урагановий вогонь.., ми врубалися у фланг
[ворога]
(Ю. Яновський)
;
Поряд з князем билися наймогутніші новгород-сіверські витязі. Вони глибоко врубалися в густі ряди ординців
(В. Малик)
.
3
.
тільки вруба́тися, перен., жарг.
Розуміти що-небудь, здогадуватися про щось
.
– Петрів батіг, – сказав Бурдик. – От бачиш, як швидко ти врубався! Петрів батіг
(В. Діброва)
;
Я теж спершу не врубався у його прикол – його приколом було мовчати. Але згодом мені сподобалось
(Л. Дереш)
.
4
.
тільки недок.
Пас. до вру́бувати.
У курних хатах збереглися ще довгі гряди. Два бруси врубувалися на запічній і фасадній стінах
(з наук. літ.)
;
Крокв'яні ноги врубувалися у верхній вінець зрубу
(з наук.-попул. літ.)
.