СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВРУ́БУВАТИ
(УРУ́БУВАТИ), ую, уєш, недок., ВРУБА́ТИ (УРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що.
Вставляти щось у вирубаний отвір, закріплювати в ньому
.
Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори. І мури так врубали в гору, що вони були ніби продовженням її
(А. Хижняк)
;
У рублених гаражах балки між вінцями врубують так щільно, щоб обійтися без додаткового кріплення
(з наук.-попул. літ.)
.