ВОСЬМИКУ́ТНИК

, а, ч.

Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює вісім кутів

План тридільної (тризрубної) кам'яної церкви старокнязівської доби може вказувати на зв'язок українського кам'яного будівництва XII–XIII ст. з дерев'яним будівництвом, для якого характерною є також тридільна будова у вигляді трьох квадратів чи восьмикутників, розташованих по одній лінії, зі сходу на захід

(з наук.-попул. літ.)

;

Червоний форт у Старому Делі – це восьмикутник, оточений стіною з червоного пісковика

(з Інтернету)