ВОРУШИ́ТИСЯ
, ушу́ся, у́шишся, недок.
1
. Злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці
. Гості ворушились, позіхали, потягались, але ніхто не квапився вставати
(І. Нечуй-Левицький)
;Втиснувся
[Максим]
в той сніг і лежав, не ворушачись(І. Багряний)
;На його обличчя довго й пильно дивився Тихін. Чи чув що, бо весь був в очах, жадібно ловив, як ворушились Давидові уста
(А. Головко)
;Злегка ворушилися віти старої дупластої верби
(А. Шиян)
.2
. Рухатися, пересуватися з місця на місце
. Уже вбогі ворушились. На труд поспішали
(Т. Шевченко)
;Попереду в темряві ворушилася, гаркотіла, звиваючись, безкрая людська ріка
(О. Гончар)
; * Образно.
В його запамороченій голові роєм ворушилися тисячі думок
(М. Коцюбинський)
.3
. перен.
Проявляти діяльність; пробуджуватися (у 2 знач.)
. Як сонечко зійде – ворушиться табір, Життя починає своє
(з народної пісні)
;Усюди, де проїздив Кобза, народ ворушився: усюди вже запобігли гінці Хмельницького з грамотою .. і нараїли люд на святе діло
(О. Стороженко)
; * Образно.
А журба, хоч закривав він
[Тарас]
їй шлях, ворушилася, підіймалась десь там, з глибини серця(О. Іваненко)
.