ВАГА́НТ
див.
вага́нти
.ВАГА́НТИ
, ів, мн. (одн. вага́нт, а, ч.), іст.
У середні віки в країнах Західної Європи – мандрівні актори, поети, співаки – автори та виконавці вистав, пісень, рідше прозаїчних творів звичайно сатиричного спрямування
. Вагантами ставали клірики, які не мали постійної парафії, школярі та студенти, які подорожували з міста в місто в пошуках знань і кращих учителів, утеклі монахи та ін.
(з наук. літ.)
;Творчість українських мандрівних дяків і школярів нагадує поезію середньовічних вагантів: традиція бурлескної поезії, що межує з пародією, травестією й відвертою сатирою, може вважатися предтечею романтичної іронії
(з навч. літ.)
.