ВАВИЛО́Н
, а, ч.
1
. (з великої літери).
Велике місто, повне спокус і всілякого зла (за назвою біблійного міста)
. Минали За днями дні. Раби мовчали, Царі лупилися, росли І Вавилони мурували
(Т. Шевченко)
;В тобі, проклятий Вавилоне, В твоїй безодні осяйній Ще не один на вік потоне, Хто кинув в море невгамовне Свій дух палкий
(С. Черкасенко)
;Город, де повнісінько панства й усяких пройдисвітів та злодіїв, видавався їй проклятим місцем, де, куди не ступиш, скрізь або спокуса, або розпуста на тебе чигає. Ну, як то віддати єдину любу дитину в такий Вавилон, та ще в науку, де самі паничі вчаться!
(Б. Антоненко-Давидович)
.2
. розм.
Місце, де зібралося багато різних людей, де панують шум і безладдя
. Дали на ознайомлення пуд сценаріїв, дали час на роздуми, і ось ми з Сергієм забралися сюди, якнайдалі від студійного вавилона
(О. Гончар)
.