ПА́ВІДЬ
, воді, ж.
Те саме, що по́вінь; повідь, паводок
. Міщанські дерев'яні будиночки .. стояли на високих палях – на випадок великої прибутної води під час весняної паводі
(Б. Антоненко-Давидович)
;Золотились у ранковому мареві луки, виблискували озерця, що зосталися від весняної паводі, того року особливо буйної
(Б. Левін)
; * Образно.
Ватаги повстання хтіли надати рухові лояльності, ввести павідь народну в береги, але Микола Перший того не визнав
(Л. Старицька-Черняхівська)
;Станиця потопала в молочній паводі цвіту
(С. Добровольський)
; * У порівн.
На мене осінь хлинула, як павідь На луг низький... Тікати я не міг... Вона як жінка, що останній гріх їй за саме життя дорожчий навіть
(Д. Павличко)
.