СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАРО́БЛЕНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до нароби́ти 1, 2
.
З-під рук дядька тільки стружка липова сипалася, а нароблені ложки, ополоники й полумиски дбайливо складалися в куток, чекаючи своїх господинь
(із журн.)
;
– У куток он той поставте... Мордою в куток, як кота у нароблену ним гидь на глині... Ач, бач, що собі узяв у голову...
(Т. Осьмачка)
;
Він
[батько]
приходив з роботи втомлений і суворий і, виломивши дубця після материного звіту, мав карати злочинців і бешкетників за безліч нароблених шкод – за подерті штани, за порозбивані носи, за видавлену шибу, за гульки й біганину...
(І. Багряний)
;
// 
наро́блено, безос. пред.
– Як сипались уночі з неба зорі, разом з ними впала срібна талірка
[тарілка];
з тієї талірки нароблено крейцарів
(П. Куліш)
.
2
.
у знач. прикм.
Який дуже наробився
.
До землі припавши вухом, Заснуло враз нароблене село
(Б. Олійник)
;
Ось він, нароблений, зморений, зупиняється на східцях, щоб перевести подих, помічає Миколу, і лагідна усмішка зганяє втому з його обличчя
(В. Шкляр)
;
Під боком рівно дихає нароблений за день Павло
(М. Матіос)
.