СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРИ́ТИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до нари́ти
4
.
Він
[горностай]
вибігав з щілини десь і шнирив межи каміннями, ворожив щось біля купки наритої черв'яком землі, вилазив на коріння і бігав по нім сюди-туди
(І. Багряний)
;
Не було в дитинстві нічого смачнішого, ніж нарита картопля, з попелу, з жару, зі смаженим салом
(із журн.)
;
// 
нари́то, безос. пред.
Дивно: стільки бомбами вирв на Зачіплянці було нарито, а його
[собор]
жодна не взяла
(О. Гончар)
.