СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРЕВІ́ТИСЯ
, НАРЕВТИ́СЯ, ву́ся, ве́шся; мин. ч., нареві́вся, ві́лася і вла́ся, ві́лося і вло́ся, док., розм.
Багато, досхочу поплакати, поревіти
.
Володько перелякався і не знав, що робити. Чи бігти розганяти, чи перечекати, аж наревуться до обриди і перестануть. Рішився підождати
(У. Самчук)
;
Катерина Нальотова, мабуть, перед тим як прийти до директора, встигла вдосталь наревтись, бо й повіки були червоні
(Б. Левін)
.