НАЛА́ТАНИЙ

, а, е.

Дієпр. пас. до налата́ти.

І в Єремії ряса на спині поруділа, і в Ісакія спина руда, неначе налатана рудою латкою

(І. Нечуй-Левицький)

;

Особливо сподобалося, як потішав придворний блазень гостей. А червона чирва, налатана ззаду на штанях, .. весь час мерехтіла в очах і викликала посмішку

(І. Пільгук)

;

нала́тано, безос. пред.

– А це що в тебе на заду? Латка? – Та налатано, – пахкнув Коломойцев. – Але під шинеллю не видно, правда ж?

(О. Гончар)