НАДИ́Р
, у, ч.
1
. астр.
Найнижча точка небесної сфери, протилежна зеніту (у 1 знач.)
. Надир збігається з напрямком дії сили гравітації в даній точці
(з наук.-попул. літ.)
;Перетин прямовисної лінії з небесною сферою утворює дві точки: зеніт і надир
(з навч. літ.)
.2
. перен.
Найнижчий ступінь розвитку чого-небудь; протилежне
зеніт
(у 2 знач.).Київ вивищує і просвітляє: очищає дух. Натомість на Петербург герой “Сну” дивиться згори, з висоти пташиного польоту вниз, у метафізичний надир
(О. Забужко)
;Себе він радо порівнював з труною Магомета, яка весь час притягується двома магнітами в протилежні сторони і через це вічно хитається між височінню та безоднею, між небом і землею, між занепадом і зльотом, між зенітом і надиром
(П. Тернюк, пер. з тв. В. Гюго)
.