НАДЗЮРИ́ТИ

, рю́, ри́ш, док., розм.

тільки 3 ос.

Те саме, що натекти́.

– Може, нарешті дасте себе забинтувати? Дивіться, яка калюжа надзюрила!

(Ю. Винничук)

;

безос.

– Діжка тече, – глянь, скільки надзюрило

(Б. Грінченко)

Помочитися (у 2 знач.) куди-небудь

Тицяла

[кішка]

голову в речi, тривожно муркотiла, навiть стрибнула досередини валiзи i надзюрила в один куток

(І. Роздобудько)

;

Нахабно надзюрило

[мопсеня]

професору на коліна і побігло гризти усе, що втрапить ув око

(Люко Дашвар)