НАВЕ́РШНИК
, а, ч.
1
. Надставка або потовщення на верхньому кінці чого-небудь
. Я його
[роман]
писав довго, назвавши “Галицька брама”, бо однойменне урочище бачив з гори вище батьківської хати, де пас худобу, жав з батьками жито й пшеницю, .. збирав кремені, вістря стріл, керамічні плитки, навершники патронів, шрапнелі(С. Пушик)
;Було знайдено бронзовий навершник з зображенням бога Папая VII–ІІІ ст. до н. е.
(з наук.-попул. літ.)
.2
. діал.
Верхня прибудова чого-небудь
. Біля однієї зі стінок кошари будували для доїння овець струнку будову з піддашшям – “навершником”
(з наук.-попул. літ.)
.3
. іст.
У Давній Русі – довгий і досить широкий парадний жіночий одяг, що нагадував туніку з короткими рукавами
. Ярина, що була в ошатному навершнику й убрусі, кинулась на груди Оскольдові, навіть не завваживши свого отця, деревлянського князя
(Р. Іванченко)
.