НА́ВА
1
, и, ж., архт.
Поздовжня або поперечна частина простору церкви чи громадської споруди, розташована між рядами колон, стовпів, арок або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою; неф
. У храмі-базиліці середня нава, значно ширша і вища за бокові, називається головною
(з наук.-попул. літ.)
;Пропхавшись через “тісні ворота”, розтікалися
[люди]
під низькими склепіннями бічних нав, освітлених для такого свята надзвичайно багато(М. Грушевський)
;Стрункі, на склі мальовані вікна чинили церков ще просторішою, чим була в дійсності, а головна нава давала через корисну поліхромію двічі скріплене вражіння висоти
(К. Гриневичева)
;Коли проходили навами, соняшний
[сонячний]
промінь упав до ніг Карлоса, немов торкнувся його світляним пальцем(Н. Королева)
;Від центральної нави
[собору]
правобіч і лівобіч відбігають нави бокові, нави гармонійно з'єднуються, сполучаються, непомітно зливаються, переходять одна в одну, їх чергування ритмічне, мов мелодія елегійного вірша(П. Загребельний)
.