НАБИ́ЧИТИ

, чу, чиш, док., що, розм.

Нахилити, готуючись до якихось рішучих дій (про голову, лоб)

Вона вернулася й притягла за собою Філона. Той переминався з ноги на ногу, набичивши голову, в шапці, яку забув скинути

(Ю. Мушкетик)

;

Іскра зваби пройшла по ньому, запалила йому кров. Він заціпив щелепи. Набичив лоба...

(Г. Колісник)

;

Максим осідлав велосипед. Міцно, аж заболіли долоні, стиснув роги керма. Набичив голову

(А. Кокотюха)