НАБА́ЧЕНИЙ

, а, е.

Дієпр. пас. до наба́чити.

Набачене місце в затінку

;

у знач. ім. наба́чене, ного

З .. набаченого впам'яталось, як одноразу

[одного разу]

сокіл-сапсан метнувсь самогубно, блиснув з обридної височини на автобус, та водій встиг вивернути й пригальмувати

(Є. Пашковський)

у знач. прикм., розм.

Який набачився чого-небудь

Водіям у надмірній сентиментальності не дорікнеш. Народ набачений

(з газ.)