ПРЕЦІКА́ВО

, також у сполуч. зі сл. [S]цікаво[/S], розм.

Присл. до преціка́вий.

Дружина Остапа Вишні, енергійна й самобутня акторка пані Варвара, вміла оповідати цікаво-прецікаво, ще й про такі речі, які для нас до того часу залишалися втаємниченими

(з мемуарної літ.)

;

у знач. пред.

– Чудово! Чудово! Прецікаво! Я із задоволенням прочитаю цю книжку, дуже мене то цікавить

(С. Андрухович)