ПРЕСТИ́ЖНО
.
Присл. до прести́жний.
А може, й ні, і все було простіше, і не такий він був оригінал, а просто хлопець вільно й не престижно своє дитинство в полі доганяв
(Л. Костенко)
;Під час Помаранчевої революції формули “український народ” і “українська культура” зазвучали престижно в демократичному світі
(з публіц. літ.)
;//
у знач. пред.
Незупинно працюєш на видавництва і журнали, виконуєш найрізноманітніші замовлення, твій авторитет росте, малюнки популярні. Престижно...
(Ю. Покальчук)
;Якщо старий пан Моджиєвський вважав, що мати освічену челядь престижно, його син мав протилежний погляд
(В. Лис)
;– Я вивчив українську мову не тому, що тепер це стало престижно, адже українська мова – це візитна картка державної людини
(М. Гримич)
.