Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла

– Мого сусіда, преспокійну собі людину, підкусило щось поїхати до Відня

– Стій! – гукнув Северин. І йому відповів спокійний-преспокійний голос: – Та стою ж, коли комусь нема чого робити. Може, й руки вгору задерти?

Юрій забув, що він спокійний-преспокійний, схопився з дивана, миттю причепурився перед дзеркалом