ВІДСТОРО́НЮВАТИ
див.
відстороня́ти
.ВІДСТОРОНЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок. ВІДСТОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., кого, що, рідко.
1
. Те саме, що відсува́ти 1
. Володя відсторонив папір. – Не напишу! – прошепотів він
(О. Донченко)
;//
Відштовхувати, відпихати когось від себе
.– Тіточко-голубочко! пустіть-бо! – забігаючи уперед, одно просить Івась. – А то не пущу і вас. – Добре-добре, – одсторонюючи його, – каже Параска
(Панас Мирний)
;//
Зупиняти кого-небудь, відхиляти що-небудь
.Відсторонивши його рішучим рухом руки, не оглядаючися, пройшла
[Оля]
попри остовпілого Володка(І. Франко)
;Мсьє Абель похитав головою й відсторонив губами склянку з водою
(Ю. Смолич)
.2
. кого від чого.
Те саме, що усува́ти
. 1
; звільняти– Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша...
(О. Гончар)
;Часто-густо батьки відсторонюють дітей від трудових обов'язків і внаслідок цього виховують білоручок
(з газ.)
.