ВІДСТІБА́ТИ
, а́ю, а́єш, ВІДСТІ́БУВАТИ, рідко ВІДСТЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТЕБНУ́ТИ, ВІДСТІБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.
1
. Знімати, відділяти щось пристебнуте
. Ніхто не помітив, як Мусій Ступак метушливо відстібував під піджаком пасок
(Л. Смілянський)
;З'явились брати Блаженки, відстібаючи на ходу алюмінієві фляги
(О. Гончар)
;Не відстьобуючи з пояса ні лука, ні сагайдака зі стрілами, козак зачерпнув із одного з чотирьох пульсуючих джерел кришталево чистої, крижаної води
(Ю. Логвин)
;Довго дивиться
[Корн]
на офіцерів, на адмірала, потім помалу відстебнув кортик, простяг адміралові(О. Корнійчук)
.2
. перен., розм.
Віддавати гроші, розраховуватися з кимсь за що-небудь, перев. під час незаконної оборудки
. Звичка до “Мальборо” залишилася ще з тих давно викреслених з життя часів, коли за пачку доводилося відстібати циганам-спекулянтам не менш як десять карбованців
(І. Роздобудько)
;Кирпа виявився класним хірургом. Молодого колегу зустрів привітно, вчив напрочуд охоче й іноді навіть відстібав за асистування
(із журн.)
;– Ви ж зараз самі .. заплатите мені за мовчання як свідкові вашого злочину.., відстібнете кругленьку суму
(Г. Тарасюк)
;Бізнесменові з семизначним банківським рахунком нерідко буває простіше (і дешевше!) відстібнути будь-яку прийнятну ціну і негайно отримати в своє розпорядження майстра екстра-класу
(із журн.)
.